У 2023 році NASA скасувало посадкову місію на Європу, супутник Юпітера. Причиною стали екстремальні умови — висока радіація та низькі температури, що унеможливлюють збереження біосигнатур. «Радіація Європи настільки інтенсивна, що зразки могли б деградувати до моменту їх аналізу», — зазначили в Лабораторії реактивного руху NASA (JPL). Однак технології, розроблені для місії Europa Clipper, не залишаться невикористаними.
Еволюція місії: від Європи до Енцелада
Натомість фахівці пропонують спрямувати місію до Енцелада — супутника Сатурна з менш агресивним середовищем. Обидва супутники мають підлідні океани, що теоретично можуть містити прості форми позаземного життя. «Енцелад має водяні шлейфи з органічними молекулами — це наш найкращий шанс на виявлення життя», — підкреслює Крістофер МакФадден. Радіаційне тло на Енцеладі значно слабше, що підвищує шанси виявити біосигнатури.
Технології на передовій досліджень
Роботизований спусковий апарат NASA оснащено інноваційними системами навігації та зразкопідготовки. Він має “ноги” для стабільної посадки на крижаній поверхні, стереокамери для орієнтації, а також маніпулятор-бур з інструментом ICEPICK. «ICEPICK дозволяє брати зразки з глибини до 20 см, що критично для пошуку біологічних слідів», — повідомляють розробники з JPL. Усі системи працюють автономно, враховуючи обмеження на зв’язок і енергоспоживання.
Польові випробування робота відбулися на льодовику Матануска (Аляска), де умови наближені до європейських. «Ми протестували навігацію, буріння і збирання зразків у реальних крижаних умовах», — йдеться у звіті Science Robotics. Це дозволило адаптувати апарат до складних середовищ космічних тіл.
Стратегічна переорієнтація NASA
Новий 10-річний план NASA визначив пріоритетними супутники з кращими умовами для збереження життя. Енцелад став головним кандидатом завдяки поєднанню водяного океану, геотермальної активності та меншої радіації. «Цей супутник — наша надія на відповідь на питання про життя за межами Землі», — наголошує редакція Science Robotics. Хоча глибоководні місії на Європу наразі недоступні, досвід їх підготовки цілком застосовний для нових об’єктів.
Таким чином, перехід фокусу з Європи на Енцелад — це вдалий приклад адаптивності сучасної планетарної науки.